Бле́к-ме́тал або просто блек (англ. Black metal, від англ. black — «чорний»; норв. svartmetall) — музичний напрямок, один із екстремальних різновидів металу.

Блек-метал з'явився на початку 1980-х, а першим альбомом напрямку вважається «Black Metal» гурту Venom (1982), від якого і походить назва, хоча нерідко основоположником вважають гурт Bathory. В історії блек-металу виділяють чотири хвилі. До першої відносять «прото»-блек-метал, найвідоміші представники якого - Venom, Sodom (раннє), Bathory, до другого - гурти, що остаточно сформували напрямок у 85-90-х (у першу чергу, норвезькі і шведські). Третя хвиля - початок 90-х 95-і. Після 95 - четверта хвиля.

Характеристика

У музичному відношенні Блек-метал характеризується рядом особливостей. Верхні частоти домінують над низькими й середніми, створюючи специфічний "металевий" звук.
Широко застосовуються сильно дисторшовані електрогітари, що часто грають швидким тремоло - це відрізняє ґатунок від дез-металу, де характерний прийом Palm muting. Вокал звичайно дуже високий (скрімінг), зустрічаються вставки низького рикливого вокалу - ґроулінґа. Подібне звучання часто визначається як raw black metal (від raw - "сирий") і вважається еталонним.
На ударних також використовується швидка гра, нерідко залучаються бас-барабанів, використання технік blast beat та D-beat. Деякі гурти замість живих ударників залучають драм-машини.
Бас-гітара і клавішні відіграють допоміжну роль у класичному блеку, це відрізняє напрямок від симфонічного металу.
Формотворенню властива повторюваність мелодичних мотивів і відносна простота творів. На ранній стадії свого розвитку композиції блек-металу не були обтяжені прагненням якості, а відтак характеризувались нехлюйським звучанням. У пізніший період більшість гуртів блек-металу розвинули свою музикальну майстерність і повернулись до джерел важкометалевої музики.
У текстах пісень домінують сатанічні, антихристиянські, язичницькі та окультні мотиви. Рідше з’являється воєнна тематика, мізантропія та, часом, апокаліптичність.
Однією із форм експресії напрямку є так званий корпспейнт – особливий від чорно-білого макіяжу, що справляє враження демонічності членів колективу, як і символізує вояків, що боролися проти християнства.

Відгалуження блек-металу

Із плином часу з’явилося багато відгалужень напрямку. Родоначальників блек-металу вважають прото блек-металом, зокрема це Bathory, Celtic Frost, Hellhammer, Mercyful Fate, Sodom, Venom, Sarcofago.
Найпримітивніший блек-метал кінця 1980-х років називають Примітив-блеком і вважають його представниками Blasphemy, Beherit, Archgoat, Abhorer.
Найрадикальніший, найбільш "чистий" блек-метал називають тру блек (англ. True Black metal). Слово "Тру" у середовищі шанувальників блек-метал найчастіше характеризує ідеологічну вірність групи ідеології блек-металу, тоді як гурт, що відійшов від сатанічної ідеології розцінюється "не щирим". Родоначальниками вважаються гурти Mayhem, Tormentor, Burzum, Darkthrone. Типові представники: Carpathian Forest, Gorgoroth, Satyricon (перші 3 альбома), Mütiilation, Lucifugum, Enthroned, Judas Iscariot, Corpus Christii, Dark Funeral та інші.
Мелодичний блек-метал (англ. Melodic black metal) хоча й зберігає властиві вокальні манери ґроулінґ та скримінґ, відрізняється від традиційного меншим використанням дисторшованих звучань, ускладненою структурою та превалюванням «атмосферних» клавішних. Мелодичний блек-метал близький готичному металу. Родоначальниками вважаються гурти Dimmu Borgir, Dissection.
Симфонічний блек-метал (англ. Symphonic Black metal) подібно мелодичному широко залучає клавішні інструменти, а іноді й оркестрові аранжування та жіночий вокал, проте зберігає гітарні тремоло і бласт-біт. Родоночальиками вважають гурти Emperor, Sariola, Limbonic Art, Dimmu Borgir, Cradle of Filth.
NSBM націонал-соціалістичний блек-метал (англ. National Socialist black metal) визначається тематикою текстів, які ідеологічно орієнтовані на расизм, нацизм, антисемітизм, поєднуючись, як правило з сатанічними і язичницькими мотивами. Гурти цього ґатунку є частиною субкультури музичного андеграунда, не відомі широкому колу слухачів і часто мають обмеження на вільне поширення у зв'язку із цензурою.
Язичницький блек-метал, Паган блек-метал (англ. Pagan Black metal) відходить від сатанічних мотивів проте зберігає вороже відношення до християнства, також рідниться з NSBM расистськими мотивами.
Вікінг-блек (англ. Viking Black metal) — поєднує блек-метал з вікінг металом. Тексти оповідають про древні битви північних воїнів із загарбниками, характерне звернення до битви рагнарьок. Родоначальником вважається норвезький гурт Bathory.
Депресивний блек-метал, а також атмосферний та ебмієнтний різновиди блек-металу характеризуються менш агресивними, а більш атмосферними звучаннями. Депресивний блек також відрізняється істеричним надривним вокалом, у тематиці текстів - відчай, апатія, самогубство. Серед родоначальників - Burzum, Abyssic Hate. Серед представників атмосферного блек-металу - гурти Summoning, Drudkh
Індастріал блек-метал (англ. Industrial Black metal) являє собою індастріал метал, у який додаються елементи блека, у першу чергу дуже щільні й швидкі ударні (звичайно з використанням драми-машини), скримінґ як основний тип вокалу й типові для блек-металу тексти. Серед представників - гурти ...and Oceans, Samael
Пост-блек-метал (англ. Post-Black metal) виник у середині 1990-х й характерний ускладненими структурами, зокрема залученням поліфонії, використовуються й елементи інших музичних напрямків, від індастріалу до класичної музики. Пост-блек-метал іноді називають авангардним блек-металом і порівнюють з авангардним металом. Серед представників - гурти Blut aus Nord, Sigh, Mayhem, Arcturus.
Християнський блек-метал (англ. Unblack metal або англ. christian black metal) виник 1994 року як протиставлення антихристиянській тематиці блек-металу. Ідеологічно ця течія продовжує білий метал, проте більшою мірою зберігає властиві традиційному блек-металу музичні риси, що робить його досить суперечливим і неоднозначно оцінюваним слухачами.